The problem drugs and crime
Легалізація наркотиків - ЗА чи ПРОТИ
Новини, кримінальна хроніка, лікування, поради потерпілих
FOLLOW-UP: Харківських наркоторговців у погонах позбавили даху.
Нещодавно інформаційні агенції сповістили про черговий наркоскандал за участю міліціянтів-перевертнів. Управління Служби безпеки України по Харківській області та прокуратура міста Харкова викрили та припинили діяльність міжрегіональної злочинної групи у сфері наркобізнесу, організаторами якої були діючі співробітники Головного управління МВС України в Харківській області з числа осіб старшого офіцерського складу. Як повідомили УНІАН у прес-центрі СБУ, лідером ОЗУ був заступник начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС у Харківській області, який безпосередньо отримував наркотичні засоби. Разом з ним затримано начальника відділення кримінальної міліції у справах неповнолітніх ГУ УМВС України в місті Харкові, який організовував збут наркотиків серед молоді в Харківській області.
Встановлено, що протягом 2009 року вказані особи із залученням мешканців сусідніх регіонів організували стійкі канали постачання до Харкова великих партій макової соломки. З початку цього року Службою безпеки задокументовано 10 епізодів постачання наркотичної сировини. У подальшому з неї виготовлявся опій, який збувався через підконтрольних наркозалежних осіб.
8 жовтня цього року у рамках кримінальної справи, що порушена за матеріалами СБУ прокуратурою міста Харкова за ознаками ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України („незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів”), співробітники СБУ із задіянням бійців Центру спеціальних операцій затримали учасників злочинного угруповання „на гарячому” при здійсненні чергової поставки наркотичного вантажу. Під час затримання у наркоторгівців вилучено понад 20 кілограмів макової соломки, 12 тисяч пігулок наркотичного засобу „Трамадол”, кілька сотень таблеток „Екстазі”, інші наркотичні та психотропні засоби. Того ж дня затримано інших учасників злочинної групи – постачальників наркотиків із сусідніх областей до Харкова та осіб, що займалися безпосереднім виготовленням опію з макової соломки з метою його подальшого збуту. Під час обшуку у цих осіб також вилучено наркотичні засоби та вогнепальну зброю.
Згідно з попередніми даними, про наркокартель у Першій Столиці, ним заправляли щонайменше з півсотні співробітників МВС. Кількох з них, в тому числі начальника Комінтернівського районного відділу МВС у м. Харкові, оголосили в розшук. Наприкінці минулого тижня під час перетину Держкордону з Російською Федерацією у пункті „Вільховатка” Великобурлуцького району військовослужбовці Харківського прикордонного загону затримали заступника начальника відділу кримінального розшуку ГУ МВС України у місті Харкові Олександра Кошеля, - іще одного підозрюваного у причетності до торгівлі наркотиками. Міліціянт, як стверджує прокурор Харкова Євген Попович, спробував ... „образити” прикордонників, вчинивши служивим кваліфікований опір. Позаяк ті цілком небезпідставно побачили у наданих „перевертнем” документах ознаки підробки.
У коментарях, якими рясніють новини УНІАН, обивателі розмірковують і над місцем, де розгорталися події, і з приводу складу заарештованих „перевертнів” (наймолодший за званням – майор, решта – підполковники з полковниками). Дехто з самодіяльних коментаторів пов’язує гучну операцію СБУ з переведенням Віктора Розвадовського, колишнього очільника міліції Харківщини, до апарату МВС України. Мовляв, перерозподіл сфер впливу в таких випадках – неминучий, тож на місце заарештованих наркоділків у міліцейських погонах невдовзі прийдуть більш лояльні до нового генерала, Анатолія Сліпченка.
Автора ж цих рядків дещо здивувала поведінка „зелених кашкетів”. Бо ж контакти міліціянтів з прикордонниками встановлювались задовго до того, як до кордонів повернулося обличчям високе керівництво у погонах різного кольору. Нинішні завдання обох силових відомств багато в чому збігаються. Тут і „просіювання” нелегальних і трудових мігрантів, і діяльність транскордонних злочинних угруповань, зайнятих у сфері контрабанди й наркотрафіку. Нині більшість таких оборудок здійснюється саме організованими злочинними угрупуваннями; ентузіасти-одинаки безжально виловлюються і стають „крайніми” для проведення показових судів та поліпшення службової звітності. За цією логікою, затриманий в „Вільховатці” О. Кошель міг сподіватись на „серйозне ставлення” прикордонників до свого „липового” паспорту.
Як і слід було очікувати, на Богомольця, 10 відреагували на „харківське зачищення” доволі стримано. Буцімто ОЗУ вже давно було „на прицілі” міліцейської Служби внутрішньої безпеки. Якби СБУ не виявило „ініціативу”, наркоторгівців-міліціянтів все одно б „пов’язали”...
Довідка УНІАН Міліція (від лат. Militia – “військо” або назва народного ополчення) – система державних органів, що відноситься до виконавчої влади і така, що виконує роль поліції. Покликана захищати життя, здоров’я, права громадян, інтереси суспільства і держави...
Що являє собою наша міліція сьогодні? Судячи зі щоденної хроніки, вона є некерованим криміналізованим озброєним угрупуванням, яке чомусь користується покровительством держави. Немає ані дня, коли б співробітники міліції не потрапляли б до кримінальних зведень по країні. Прокуратура зі скаргами на дії міліції просто не встигає розбиратись!..
Та безмір силовиків – це не „надбання” української демократії та „помаранчевої влади”.
Чверть сторіччя тому мені довелося копирсатися в деталях однієї дріб’язкової кримінальної справи (яку невдовзі закрили). Перший помічник прокурора одного з районів Одещини мовив фразу, яка мене неабияк здивувала: „Знаєте, Олеже Івановичу, на що витрачається левова частка мого робочого часу? На нагляд за діями працівників міліції. Якби ви тільки знали, що вони витворяють!..”
Невдовзі цей співробітник став прокурором району, потім „зробив кар’єрний крок” й до обласного центру.
Про існування потужних наркокартелів, так само як і про ОЗУ, в ті часи насмілювались писати хіба що московська „Литературная газета” (конкретно – Юрій Щекочіхін), а також декілька менш відомих російських видань, що в силу певних причин не доходили до Півдня України.
Хто знає, можливо, завдяки й цій обставині наше суспільство тривалий час не замислювалося над тим, за якими ж якостями підбирають кадри до керівного складу райвідділів, райуправлінь, міськвідділів, міськ- та облуправлінь МВС. Маю припущення, - не завжди за особистими й діловими. Бо тоді дорослі люди вже точно б не влаштовували щодобовий продаж співгромадянам наркотиків. Надто молоді.
Кілька років тому до мене звернувся вірянин однієї конфесії. Назву церкви не оприлюднюватиму, лише натякну, що з нею пов’язують ім’я одного з керівників столичної мерії. Молодий хлопець, який сподівався за допомогою проповідей темношкірого пастора (ім’я якого вимовляв із неприхованим захватом) позбавитись від наркотичної залежності, запропонував написати статтю про кількох офіцерів ВБНОНу, які продають „дурман” його одноліткам, зводячи нанівець всі зусилля харизматичних проповідників.
Я не ризикнув одразу ж братись до слизької теми і переповів почуте (не називаючи конкретних прізвищ та звань) одному досвідченому майорові зі слідчого відділу.
На моє здивування, офіцер й не намагався спростовувати „злив інформації”. Натомість спробував довести ... доцільність слідування колегами такій „тактиці поведінки”. З його слів випливало відоме всім незадоволення державою потреб міліції. "Опери", приміром, позбавлені можливості сплачувати „послуги” позаштатних інформаторів, без яких вкрай важко контролювати оперативне становище. Тож у ВБНОНі, видаючи наркоманам замість грошей порції „дурману”, намагаються зберегти інформаторів як „біологічний вид”. Заразом і якісним товаром їх „підгодовують”, перевіреним...
Дозволю собі у цьому зв’язку обережно заперечити тому добродієві (який нині, полишивши лави міліції, успішно трудиться на адвокатській ниві): щоденний асортимент „дурману” у міліціянтів з відділів боротьби з незаконним обігом наркотиків дозволяє їм „утримувати” не лише „стукачів”, а й безліч інших категорій співгромадян. В тому ж Харкові днями пов’язали двох учасників вищезгаданого “міліцейського наркокартелю”, котрі, незважаючи на повідомлення про гучні арешти своїх високопоставлених покровителів, ризикнули переправити до регіону 130 тисяч капсул трамадолу, близько 2 тисяч таблеток екстазі, а також майже півтора кілограми амфетаміну. Як влучно зауважив начальник УСБУ України по Харківській області генерал-лейтенант Андрій Мухатаєв, „... цих доз цілком вистачило б для населення усього регіону на дві доби, включно з немовлятами та пенсіонерами”.
Щодо останніх двох категорій генерал Мухатаєв, швидше за все, пожартував, - школярі в сучасній Україні пробують наркотики іноді починаючи з 5 класу! В цьому сенсі доцільно навести пропозицію лідера сусідньої дружньої країни Дмитра Медведєва, що пролунала на початку вересня під час засідання Радбезу РФ. Дмитро Анатолійович вважає за доцільне запровадити ... поголовне тестування російських школярів на наркозалежність.
Думки батьків щодо нововведення розділилися. Схвалюють ідею поголовного тестування 70 відсотків росіян, заперечують 14 відсотків; ще 16 не визначили свого ставлення, оскільки не зрозуміло, які висновки робитимуться за результатами тестування.
Російські ж правозахисники вбачають в ідеї поголовного тестування учнів порушення принципу презумпції невинуватості. Така перевірка ставить всіх під підозру у споживанні наркотиків – в цій ситуації молоді люди повинні доводити, що вони не є наркоманами. До того ж є сумніви у дієвості таких заходів. Масові облави навряд чи допоможуть, адже справжні наркомани все одно знайдуть спосіб обійти підступне тестування. Більш чесним, на думку російських правозахисників, було б узятись за алкоголь, що також є важким наркотиком, проте продається й споживається мало не на кожнім кроці.
Наразі мені не відомо, чи обговорювалась ота пропозиція Медведєва на якійсь колегії міністерства освіти і науки України. На останній „гарячій телефонній лінії” уряду , на якій був присутній автор цих рядків, Іван Вакарчук, констатуючи факт систематичного невідвідування школи 0,3 відсотками українських школярів (що є, безперечно, соціальною проблемою), зумисне уникав докорів на адресу МВС.
Між тим, якби ”масове зачищення”, подібне до теперішнього харківського, здійснили й в інших наших регіонах, це б на деякий час змусило „протверезити” решту міліцейських продавців дурману. Щоправда, у ймовірність, так само як і в чудодійну ефективність цього кроку, - надто в розпал передвиборчої президентської кампанії – вірять лише ті, хто побіжно знайомі з проблемою поширення „дурману” у середовищі неповнолітніх людьми у погонах.
Ті ж, постійно постачаючи „товар” наркозалежним співгромадянам, цілком свідомо збільшують вірогідність скоєння ними злочинів з метою заволодіння грошима й майном решти законослухняних людей.
... В Інтернеті будь-хто може знайти принаймні декілька „дійових рецептів” боротьби з перевертнями-співробітниками ВБНОН. Найчастіше пропонують... взагалі розігнати цю „контору”, що "зарвалася". А щодо тих силовиків, хто насправді торгує наркотиками, використовуючи форму, службове посвідчення, зброю та міліцейську посаду (всі ці атрибути роблять їх практично безкарними), - застосовувати смертну кару.
Та хіба такий радикалізм здатен насправді „знешкодити” наші правоохоронні органи в цілому?..
Силовика, який скоїв злочин під час виконання ним службових обов’язків (навряд чи харківські міліціянти щоразу писали заяви про короткострокову відпустку – для доставки своїм покупцям чергової партії „дурману”), можливо, не посадять. Визнають неповносправним, приміром. А через деякий час він „вигулькне” в якійсь комерційній структурі на посаді начальника служби безпеки. Або відкриє розшукову агенцію.
Не зайвим буде поцікавитись іще й тим, чи в СБУ знешкодили також покровителів перевертнів, що допомагали тим негідникам робити кар’єру. Якщо генерали й полковники вийдуть „сухими з води”, - можете мені повірити, вони знайдуть невдовзі інших. Таких, як нещодавно заарештовані вищі офіцери, а то й крутіших. Після чого знов тягнутимуть „нагору” своїх нових протеже.
На завершення – витяг з недавнього інтерв’ю УНІАН генерал-майора міліції Василя Слободяника.
„ – З якими складнощами стикаєтеся ви, коли збираєте дані про злочинні дії своїх працівників?
- Складність нашої роботи під час документування того чи іншого злочину в тому, що ми працюємо з працівниками міліції, які є досвідченими оперативними працівниками, знають методи нашої роботи, озброєні, знають, як діяти й захищати себе. Вони, як правило, - юристи за освітою, чітко орієнтуються у Кримінальному кодексі. Коли міліціонер має намір вчинити той чи інший злочин, він продумує наслідки й знає, що робитиме в разі тої ситуації, коли попадеться... Наприклад, незаконним обігом наркотиків займається працівник. Котрий повинен з цим негативним явищем боротися. Тому йому дуже легко за оперативно-розшуковою діяльністю приховати свої злочинні діяння. Наприклад, працівник може доповісти керівнику, що він проводить контрольну закупку для того, аби ввійти до середовища наркоділків та наркоманів, а насправді – лише для своєї вигоди й збагачення ”.
Що тут додати?..
Встановлено, що протягом 2009 року вказані особи із залученням мешканців сусідніх регіонів організували стійкі канали постачання до Харкова великих партій макової соломки. З початку цього року Службою безпеки задокументовано 10 епізодів постачання наркотичної сировини. У подальшому з неї виготовлявся опій, який збувався через підконтрольних наркозалежних осіб.
8 жовтня цього року у рамках кримінальної справи, що порушена за матеріалами СБУ прокуратурою міста Харкова за ознаками ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України („незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів”), співробітники СБУ із задіянням бійців Центру спеціальних операцій затримали учасників злочинного угруповання „на гарячому” при здійсненні чергової поставки наркотичного вантажу. Під час затримання у наркоторгівців вилучено понад 20 кілограмів макової соломки, 12 тисяч пігулок наркотичного засобу „Трамадол”, кілька сотень таблеток „Екстазі”, інші наркотичні та психотропні засоби. Того ж дня затримано інших учасників злочинної групи – постачальників наркотиків із сусідніх областей до Харкова та осіб, що займалися безпосереднім виготовленням опію з макової соломки з метою його подальшого збуту. Під час обшуку у цих осіб також вилучено наркотичні засоби та вогнепальну зброю.
Згідно з попередніми даними, про наркокартель у Першій Столиці, ним заправляли щонайменше з півсотні співробітників МВС. Кількох з них, в тому числі начальника Комінтернівського районного відділу МВС у м. Харкові, оголосили в розшук. Наприкінці минулого тижня під час перетину Держкордону з Російською Федерацією у пункті „Вільховатка” Великобурлуцького району військовослужбовці Харківського прикордонного загону затримали заступника начальника відділу кримінального розшуку ГУ МВС України у місті Харкові Олександра Кошеля, - іще одного підозрюваного у причетності до торгівлі наркотиками. Міліціянт, як стверджує прокурор Харкова Євген Попович, спробував ... „образити” прикордонників, вчинивши служивим кваліфікований опір. Позаяк ті цілком небезпідставно побачили у наданих „перевертнем” документах ознаки підробки.
У коментарях, якими рясніють новини УНІАН, обивателі розмірковують і над місцем, де розгорталися події, і з приводу складу заарештованих „перевертнів” (наймолодший за званням – майор, решта – підполковники з полковниками). Дехто з самодіяльних коментаторів пов’язує гучну операцію СБУ з переведенням Віктора Розвадовського, колишнього очільника міліції Харківщини, до апарату МВС України. Мовляв, перерозподіл сфер впливу в таких випадках – неминучий, тож на місце заарештованих наркоділків у міліцейських погонах невдовзі прийдуть більш лояльні до нового генерала, Анатолія Сліпченка.
Автора ж цих рядків дещо здивувала поведінка „зелених кашкетів”. Бо ж контакти міліціянтів з прикордонниками встановлювались задовго до того, як до кордонів повернулося обличчям високе керівництво у погонах різного кольору. Нинішні завдання обох силових відомств багато в чому збігаються. Тут і „просіювання” нелегальних і трудових мігрантів, і діяльність транскордонних злочинних угруповань, зайнятих у сфері контрабанди й наркотрафіку. Нині більшість таких оборудок здійснюється саме організованими злочинними угрупуваннями; ентузіасти-одинаки безжально виловлюються і стають „крайніми” для проведення показових судів та поліпшення службової звітності. За цією логікою, затриманий в „Вільховатці” О. Кошель міг сподіватись на „серйозне ставлення” прикордонників до свого „липового” паспорту.
Як і слід було очікувати, на Богомольця, 10 відреагували на „харківське зачищення” доволі стримано. Буцімто ОЗУ вже давно було „на прицілі” міліцейської Служби внутрішньої безпеки. Якби СБУ не виявило „ініціативу”, наркоторгівців-міліціянтів все одно б „пов’язали”...
Довідка УНІАН Міліція (від лат. Militia – “військо” або назва народного ополчення) – система державних органів, що відноситься до виконавчої влади і така, що виконує роль поліції. Покликана захищати життя, здоров’я, права громадян, інтереси суспільства і держави...
З „Вікіпедії”, електронної Інтернет-енциклопедії
Що являє собою наша міліція сьогодні? Судячи зі щоденної хроніки, вона є некерованим криміналізованим озброєним угрупуванням, яке чомусь користується покровительством держави. Немає ані дня, коли б співробітники міліції не потрапляли б до кримінальних зведень по країні. Прокуратура зі скаргами на дії міліції просто не встигає розбиратись!..
Та безмір силовиків – це не „надбання” української демократії та „помаранчевої влади”.
Чверть сторіччя тому мені довелося копирсатися в деталях однієї дріб’язкової кримінальної справи (яку невдовзі закрили). Перший помічник прокурора одного з районів Одещини мовив фразу, яка мене неабияк здивувала: „Знаєте, Олеже Івановичу, на що витрачається левова частка мого робочого часу? На нагляд за діями працівників міліції. Якби ви тільки знали, що вони витворяють!..”
Невдовзі цей співробітник став прокурором району, потім „зробив кар’єрний крок” й до обласного центру.
Про існування потужних наркокартелів, так само як і про ОЗУ, в ті часи насмілювались писати хіба що московська „Литературная газета” (конкретно – Юрій Щекочіхін), а також декілька менш відомих російських видань, що в силу певних причин не доходили до Півдня України.
Хто знає, можливо, завдяки й цій обставині наше суспільство тривалий час не замислювалося над тим, за якими ж якостями підбирають кадри до керівного складу райвідділів, райуправлінь, міськвідділів, міськ- та облуправлінь МВС. Маю припущення, - не завжди за особистими й діловими. Бо тоді дорослі люди вже точно б не влаштовували щодобовий продаж співгромадянам наркотиків. Надто молоді.
Кілька років тому до мене звернувся вірянин однієї конфесії. Назву церкви не оприлюднюватиму, лише натякну, що з нею пов’язують ім’я одного з керівників столичної мерії. Молодий хлопець, який сподівався за допомогою проповідей темношкірого пастора (ім’я якого вимовляв із неприхованим захватом) позбавитись від наркотичної залежності, запропонував написати статтю про кількох офіцерів ВБНОНу, які продають „дурман” його одноліткам, зводячи нанівець всі зусилля харизматичних проповідників.
Я не ризикнув одразу ж братись до слизької теми і переповів почуте (не називаючи конкретних прізвищ та звань) одному досвідченому майорові зі слідчого відділу.
На моє здивування, офіцер й не намагався спростовувати „злив інформації”. Натомість спробував довести ... доцільність слідування колегами такій „тактиці поведінки”. З його слів випливало відоме всім незадоволення державою потреб міліції. "Опери", приміром, позбавлені можливості сплачувати „послуги” позаштатних інформаторів, без яких вкрай важко контролювати оперативне становище. Тож у ВБНОНі, видаючи наркоманам замість грошей порції „дурману”, намагаються зберегти інформаторів як „біологічний вид”. Заразом і якісним товаром їх „підгодовують”, перевіреним...
Дозволю собі у цьому зв’язку обережно заперечити тому добродієві (який нині, полишивши лави міліції, успішно трудиться на адвокатській ниві): щоденний асортимент „дурману” у міліціянтів з відділів боротьби з незаконним обігом наркотиків дозволяє їм „утримувати” не лише „стукачів”, а й безліч інших категорій співгромадян. В тому ж Харкові днями пов’язали двох учасників вищезгаданого “міліцейського наркокартелю”, котрі, незважаючи на повідомлення про гучні арешти своїх високопоставлених покровителів, ризикнули переправити до регіону 130 тисяч капсул трамадолу, близько 2 тисяч таблеток екстазі, а також майже півтора кілограми амфетаміну. Як влучно зауважив начальник УСБУ України по Харківській області генерал-лейтенант Андрій Мухатаєв, „... цих доз цілком вистачило б для населення усього регіону на дві доби, включно з немовлятами та пенсіонерами”.
Щодо останніх двох категорій генерал Мухатаєв, швидше за все, пожартував, - школярі в сучасній Україні пробують наркотики іноді починаючи з 5 класу! В цьому сенсі доцільно навести пропозицію лідера сусідньої дружньої країни Дмитра Медведєва, що пролунала на початку вересня під час засідання Радбезу РФ. Дмитро Анатолійович вважає за доцільне запровадити ... поголовне тестування російських школярів на наркозалежність.
Думки батьків щодо нововведення розділилися. Схвалюють ідею поголовного тестування 70 відсотків росіян, заперечують 14 відсотків; ще 16 не визначили свого ставлення, оскільки не зрозуміло, які висновки робитимуться за результатами тестування.
Російські ж правозахисники вбачають в ідеї поголовного тестування учнів порушення принципу презумпції невинуватості. Така перевірка ставить всіх під підозру у споживанні наркотиків – в цій ситуації молоді люди повинні доводити, що вони не є наркоманами. До того ж є сумніви у дієвості таких заходів. Масові облави навряд чи допоможуть, адже справжні наркомани все одно знайдуть спосіб обійти підступне тестування. Більш чесним, на думку російських правозахисників, було б узятись за алкоголь, що також є важким наркотиком, проте продається й споживається мало не на кожнім кроці.
Наразі мені не відомо, чи обговорювалась ота пропозиція Медведєва на якійсь колегії міністерства освіти і науки України. На останній „гарячій телефонній лінії” уряду , на якій був присутній автор цих рядків, Іван Вакарчук, констатуючи факт систематичного невідвідування школи 0,3 відсотками українських школярів (що є, безперечно, соціальною проблемою), зумисне уникав докорів на адресу МВС.
Між тим, якби ”масове зачищення”, подібне до теперішнього харківського, здійснили й в інших наших регіонах, це б на деякий час змусило „протверезити” решту міліцейських продавців дурману. Щоправда, у ймовірність, так само як і в чудодійну ефективність цього кроку, - надто в розпал передвиборчої президентської кампанії – вірять лише ті, хто побіжно знайомі з проблемою поширення „дурману” у середовищі неповнолітніх людьми у погонах.
Ті ж, постійно постачаючи „товар” наркозалежним співгромадянам, цілком свідомо збільшують вірогідність скоєння ними злочинів з метою заволодіння грошима й майном решти законослухняних людей.
... В Інтернеті будь-хто може знайти принаймні декілька „дійових рецептів” боротьби з перевертнями-співробітниками ВБНОН. Найчастіше пропонують... взагалі розігнати цю „контору”, що "зарвалася". А щодо тих силовиків, хто насправді торгує наркотиками, використовуючи форму, службове посвідчення, зброю та міліцейську посаду (всі ці атрибути роблять їх практично безкарними), - застосовувати смертну кару.
Та хіба такий радикалізм здатен насправді „знешкодити” наші правоохоронні органи в цілому?..
Силовика, який скоїв злочин під час виконання ним службових обов’язків (навряд чи харківські міліціянти щоразу писали заяви про короткострокову відпустку – для доставки своїм покупцям чергової партії „дурману”), можливо, не посадять. Визнають неповносправним, приміром. А через деякий час він „вигулькне” в якійсь комерційній структурі на посаді начальника служби безпеки. Або відкриє розшукову агенцію.
Не зайвим буде поцікавитись іще й тим, чи в СБУ знешкодили також покровителів перевертнів, що допомагали тим негідникам робити кар’єру. Якщо генерали й полковники вийдуть „сухими з води”, - можете мені повірити, вони знайдуть невдовзі інших. Таких, як нещодавно заарештовані вищі офіцери, а то й крутіших. Після чого знов тягнутимуть „нагору” своїх нових протеже.
На завершення – витяг з недавнього інтерв’ю УНІАН генерал-майора міліції Василя Слободяника.
„ – З якими складнощами стикаєтеся ви, коли збираєте дані про злочинні дії своїх працівників?
- Складність нашої роботи під час документування того чи іншого злочину в тому, що ми працюємо з працівниками міліції, які є досвідченими оперативними працівниками, знають методи нашої роботи, озброєні, знають, як діяти й захищати себе. Вони, як правило, - юристи за освітою, чітко орієнтуються у Кримінальному кодексі. Коли міліціонер має намір вчинити той чи інший злочин, він продумує наслідки й знає, що робитиме в разі тої ситуації, коли попадеться... Наприклад, незаконним обігом наркотиків займається працівник. Котрий повинен з цим негативним явищем боротися. Тому йому дуже легко за оперативно-розшуковою діяльністю приховати свої злочинні діяння. Наприклад, працівник може доповісти керівнику, що він проводить контрольну закупку для того, аби ввійти до середовища наркоділків та наркоманів, а насправді – лише для своєї вигоди й збагачення ”.
Що тут додати?..
http://maidan.org.ua/static/news/2009/1256748451.html
Напишіть свій коментар до статті
| ЗВОРОТНІЙ ЗВЯЗОК: |
|
|