— Стоїмо тут із 19 травня, — каже лідер молодіжного об’єднання ”Реформація” сумчанка Людмила Терскова. — Зібралися 16 громадських організацій із різних міст України. Одинадцять активістів 10 днів голодували на знак протесту. Ніхто з Кабміну так і не вийшов. Повмираємо, а їм байдуже.


У столичному Маріїнському парку пікетувальники встановили кілька наметів. На деревах висять майже 50 фотографій людей. Під знімками підписи — ”Вони вже померли”. Поряд — використані шприці, на траві лежать похоронні вінки. Щодня у парку збираються до сотні пікетувальників, зо два десятки з них — із ціпками та в інвалідних візках. Уночі чергують 20 чоловік.


— Вимагаємо зупинити аптечний наркобізнес, — кажуть. — В аптеках вільно продають трамадол, трамалгін, актифет, трайфет, золдіар, терпінкод, колдакт, ефект. Коштують від 7 до 70 гривень. Підлітки їх купують, стають наркоманами й інвалідами.


Киянка 45-річна Світлана Журавльова — менеджер інформаційного зв’язку компанії ”Маркет”. Жінка щодня приходить до Маріїнського.


— Моє життя перетворилося на пекло, — зітхає. — Син Віталік — наркоман. Щоб купити клятий трамадол, усе виносить із хати. Не працює, вдома не ночує. Син божиться, що зміниться, а наступного дня все повторюється. ”Не можу пройти повз аптеки, де продають трамадол”, — каже мені.


Свою сім’ю Журавльова називає забезпеченою. Її чоловік — приватний перевізник. Мають квартиру в Києві, машину, дачу. Виховали двох дітей. Донька 24-річна Юлія отримала диплом психолога в університеті ”Україна”, нині здобуває другу освіту.


— Віталік на три роки молодший. Він трамадол почав пити у 14 років, — зітхає Світлана Валентинівна.


Понад рік родина не знала, що Віталій вживає наркотики.


— Віталік іноді ставав веселим, добрим. Здавалося, він для мене ладен нагнути небо, — пояснює жінка. — А то були перші ознаки залежності.


Підозри у родини виникли, коли син почав прогулювати школу. Хлопця відводили на перший урок, з другого він тікав. У 14 отримав три роки умовно за крадіжку металу. Тоді ж із квартири почав виносити побутову техніку, прикраси.


— Молила його — не кради, — Журавльова починає плакати. — Буває, сяду, обніму й плачу: синочок, чого тобі не вистачає? Чого все виносиш? Він вибачається, кається — і знову за своє.


Батьки двічі відвозили сина до свекрухи в Білорусь. Там в аптеках трамадол не продають. Віталій повертався за кілька днів. У 16 років за крадіжку отримав чотири роки в’язниці. Експертиза не визнала його наркозалежним.


— Віталік же не колов їх у вену, а пив, — пояснює жінка. — Коли він сів, я була в розпачі. За рік до мене прийшла мама Віталікового друга, який отримав умовно. ”Яка ти щаслива, каже, що твій син у тюрмі. Мій у свої 17 років уже на цвинтарі. Помер від трамадолу”.


Із в’язниці хлопець просив грошей, казав, що недоїдає. Батьки висилали. Він купував трамадол. Каже, що тюремна охорона допомагала. Коли звільнився, теж продовжив його вживати.


— Він уже блідий, худий, — плаче жінка. — Хоче кинути, але не може. Раніше ми жили поряд із аптекою на вулиці Галицькій, 1. Там трамадол продають цілодобово, ще й водичку дають запити. На наших сльозах наживаються.


3 червня пікетувальників запросили до Секретаріату президента. Вислухали, записали вимоги. Віктор Ющенко доручив генпрокурору Олександрові Медведьку ”прийняти міри прокурорського реагування відносно нелегальної роботи аптек”.


— Міністерство охорони здоров’я декларує, що проблема вирішена, а насправді вона набирає обертів, — каже Сергій Кушнірук, лідер об’єднання ”Молодь України”.